Голосні, умлаут і ei/ie

Німецькі голосні чисті, як українські: o від початку до кінця звучить як «о». Нова — довгота. В українській голосний завжди однаково короткий, і довгота нічого не розрізняє. У німецькій кожен голосний може бути довгим або коротким, і це змінює слово: Staat(держава) має довге «а»Stadt(місто) — коротке Написання зазвичай це показує. Голосний довгий, коли він подвоєний (Meer, Boot), коли за ним стоїть німе h (fahren, Sohn) або коли за ним один приголосний і голосний (Name, Tage). Перед подвійним приголосним він короткий (Bett, kommen).

Умлаути — нові для тебе звуки. ü — це українське «і», вимовлене з губами, складеними як для «у»: über, müde. ö — це «е» з губами, як для «о»: schön, hören. ä найлегше — це просто відкритий звук «е», як в українському «день»: коротке в Männer, довге в Käse. ü — не українське «у» і не «ю»: Mütter — це «матері», Mutter — «мати», а Mitte — «середина». Коротке i в Mitte, ist, bitte до речі звучить майже як українське «и», а довге ie — як «і».

Справжня пастка — пари літер. ei читається «ай», а не «ей»: mein, Wein, drei. ie — це не «і-е», а довге «і»: Bier, Liebe, vier. eu і äu читаються «ой»: neu, heute, Häuser. au читається як «ау» в «аудиторія»: Haus, Frau.

Два правила для кінця слова. Кінцеве -e вимовляють завжди, але дуже слабко, як короткий, невиразний звук між «е» та «и»: Name, bitte. Українська такого звука не має і робить з нього виразне «е» — тоді слово звучить твердо й чужо. Кінцеве -er втрачає своє «р» і звучить як коротке, темне «а»: Vater, Lehrer, besser.