Наголос, великі літери і гостре s

Більшість німецьких слів має наголос на першому складі: Arbeit, Sprache, Morgen, Fenster. В українській мові наголос вільний: він може падати на будь-який склад і в різних формах одного слова переходити з місця на місце («рука» — «руки»). Німецька тут простіша: наголос майже завжди стоїть на корені й не рухається, хоч як змінюється слово — Arbeit, Arbeiter, arbeiten. У довгих словах свідомо наголошуй початок: Arbeiter— «АР-бай-тер»Krankenhaus— «КРАН-кен-гаус» Складні слова тримають наголос на першій частині: Bahnhof, Kühlschrank, Krankenhaus.

Префікси змінюють це правило, і варто знати це рано. Невідокремлювані be-, ge-, er-, ver-, zer- і ent- ніколи не наголошені, наголос переходить на корінь: bezahlen, Geschenk, verstehen, erzählen. Відокремлювані префікси завжди наголошені: anrufen, aufstehen, einkaufen. Слова іншомовного походження часто мають наголос у кінці: Information, Universität, studieren.

Німецька не має знаків наголосу; крапки над ä, ö і ü належать до літери. Зате написання показує дві інші речі. По-перше, кожен іменник починається з великої літери, де б він не стояв: Ich habe einen Hund und eine Katze. Українською велику літеру мають лише власні назви. По-друге, ß і ss показують довготу попереднього голосного: після довгого голосного або дифтонга — ß (Straße, Fuß, heißen), після короткого — ss (Wasser, Fluss, muss). У Швейцарії ß не вживають, там усюди пишуть ss.