Алфавіт і називання літер

Німецька вживає 26 літер латинського алфавіту і додає чотири знаки: ä, ö, ü і гостре s, ß. Латиниця тобі здебільшого знайома — з англійської, зі шкільної математики, з вивісок. Важливо відразу відучитися читати латинські літери як кириличні, що схожі на вигляд: німецьке B — це «б», а не «в», H — це видих, а не «н», P — «п», а не «р», C — «ц» або «к», а не «с». На українській розкладці клавіатури латиниці немає, а на англійській немає ä, ö, ü і ß; замість них пишуть ae, oe, ue і ss. Müller ніколи не стає Muller, щонайбільше Mueller.

Назви літер знадобляться по телефону, у готелі й в установі. Багато з них звучать так, як ти їх знаєш зі школи: A «а», B «бе», C «це», D «де», E «е» (довге), F «еф», K «ка», L «ель», M «ем», N «ен», O «о», P «пе», R «ер», S «ес», T «те», U «у». Відрізняються ці: G «ґе» (з ґ, не з г), H «га» (не «аш»), I «і», J «йот» (не «жі»), Q «ку», V «фау» (не «ве»!), W «ве» (не «дубль-ве»), X «ікс», Y «ипсилон» (не «ігрек»), Z «цет» (не «зет») і ß «ес-цет». Найчастіша помилка при називанні прізвища — саме V і W: те, що зі школи звучить як «ве», німецькою — W.

Як запитати про написання: Wie schreibt man das? або ввічливо Können Sie das bitte buchstabieren? Подвійну літеру кажуть з Doppel-: Anna — це A, Doppel-N, A. Літеру з умлаутом називають її звуком або з mit: Müller, mit ü. Своє прізвище називай латинськими літерами точно так, як воно записане в паспорті, — його транслітерація вже вирішила, які це літери.