Англійська – короткий портрет

Англійська – германська мова, родичка німецької, нідерландської та скандинавських мов. У V столітті племена англів, саксів і ютів прийшли до Британії з теренів сучасної північної Німеччини й Данії, і з їхніх говірок постала давньоанглійська. Від англів походить і назва: English та England.

У 1066 році нормани завоювали Англію, і приблизно на три століття мовою двору, судів і управління стала французька. Тому досі тварина на пасовищі має германську назву, а мʼясо на тарілці – французьку: cow і beef, pig і pork, sheep і mutton.

У 1476 році Вільям Какстон відкрив у Лондоні першу англійську друкарню, і друк почав закріплювати правопис. Потім зʼявилися великі словники: Семюела Джонсона 1755 року, а у Сполучених Штатах – Ноя Вебстера 1828 року, який усталив американський правопис.

Українською майже завжди зрозуміло, як прочитати написане слово: пишемо так, як говоримо. Англійською – ні, і причина в історії: від XV століття довгі англійські голосні змінили звучання, а правопис, уже закріплений друком, лишився майже таким самим. Тому в knife і knee вже не чути «к», а в night не чути «gh», хоча колись їх вимовляли.

Те саме сполучення літер звучить по-різному: though, through, tough, cough. Кожне нове слово доводиться вчити двічі – як воно пишеться і як вимовляється, – а суддя тут словник.

Спершу разом із британською експансією, а згодом із дедалі більшою роллю Сполучених Штатів англійська поширилася на всі континенти. Вона офіційна або широко вживана в десятках країн Африки, Азії та Карибського басейну, і багато людей говорять нею як другою мовою, а не як рідною.

Є дві головні норми: британська й американська. Вони відрізняються правописом – colour і color, centre і center – а часом і словом: квартира – це flat або apartment, ліфт – lift або elevator, осінь – autumn або fall. Англійська Ірландії, Шотландії, Австралії чи Індії має свою вимову й свої слова, і кожна з них так само правильна.

Оскільки багато книжних слів прийшло в англійську з латини й французької, той, хто говорить українською, упізнає чимало довгих слів без навчання: information, university, problem. Важче буває з короткими германськими словами: to get, to put, to set.

Українська взяла з англійської багато слів: «футбол», «теніс», «клуб», «бізнес», «лідер», «уікенд», «компʼютер», «тренер». Але обережно: схоже слово не завжди означає те саме – magazine – це журнал, а не магазин. Про такі пари є окремий розділ «Хибні друзі перекладача».

Артиклі. В українській їх немає, а англійська ставить a, an або the майже перед кожним іменником. Зазвичай це останнє, що «сідає», і соромитися тут нічого.

Дієслово «бути». Українською кажемо «Я вчитель», «Вона вдома» – без дієслова. Англійською воно обовʼязкове: I am a teacher, She is at home.

Порядок слів. Українською «Марко бачить Ганну» і «Ганну бачить Марко» означають те саме, бо закінчення показують, хто що робить. В англійській відмінкових закінчень немає, тож значення визначає порядок: Mark sees Anna – не те саме, що Anna sees Mark.

Часи. В українській один минулий час і вид – «робив» і «зробив». В англійській кілька минулих часів, і вид на них не накладається один до одного. До того ж запитання й заперечення з do, лише одне заперечення в реченні (I don’t see anything, а не «нічого не бачу» слово в слово) і звуки, яких українська не знає, як-от th.

Зате багато що легше: іменники не мають ні роду, ні відмінків, прикметники не змінюються, а дієслово в теперішньому часі змінюється лише в третій особі: I work, she works.

Короткі цікаві факти. Поодинці вони зʼявляються також наприкінці раунду вправ – згорнуті, щоб не заважати.

1. Після 1066 року англійська перейняла багато слів із французької. Тому тварина на пасовищі – cow, а її мʼясо на тарілці – beef; так само pig і pork.
2. «k» у knight і knee колись вимовляли. Звук зник, а написання лишилося.
3. Приблизно між 1400 і 1700 роками довгі англійські голосні зсунулися. bite колись звучало приблизно як сьогоднішнє beet – а письмо за цими мандрами так і не пішло.
4. Речення The quick brown fox jumps over the lazy dog містить усі 26 літер абетки. Колись ним перевіряли друкарські машинки.
5. В англійській I – єдиний займенник, який завжди пишуть великою літерою, навіть посеред речення.
6. Кілька англійських днів тижня названо на честь германських богів: Wednesday – день Водана, Thursday – день Тора. А от Saturday належить римському Сатурнові.
7. window походить із давньоскандинавської і дослівно означає «око вітру». sky, egg і they теж принесли вікінги.
8. Колись англійська мала дружнє thou для однієї особи – як наше «ти». Сьогодні you служить усім: одній людині й багатьом, близьким і чужим.
9. shampoo, bungalow, jungle і pyjamas прийшли в англійську з гінді та урду.
10. Слово robot походить із чеської: Карел Чапек вигадав його 1920 року для театральної пʼєси.
11. colonel (полковник) вимовляють як kernel – написання й вимова пішли різними шляхами.
12. Сполучення літер ough у though, through, tough і cough щоразу звучить інакше.
13. Для англійської немає академії, яка вирішує, що правильно. Що чинне, визначають словники, видавництва й ужиток.
14. Американське написання color і center походить від Ноя Вебстера, який видав свій словник 1828 року. У британській англійській пишуть colour і centre.
15. Героїчний епос «Беовульф» написано давньоанглійською. Сучасний носій англійської без перекладу його майже не прочитає.
16. Англійська – іноземна мова, яку у світі вчить найбільше людей.
17. У міжнародному повітряному сполученні пілоти й диспетчери мусять уміти порозумітися англійською.
18. Найчастіші слова – the, and, have, be – германського походження, хоча велика частина словника прийшла з латини й французької.
19. Англійська має багато рівноправних різновидів. В Індії кажуть prepone – «перенести на раніше»; це протилежність до postpone.
20. В англійській те саме слово часто буває і іменником, і дієсловом: a text і to text, a bottle і to bottle.
21. У пʼєсах Шекспіра багато слів уперше засвідчено на письмі. Чи він їх вигадав, чи лише першим записав, здебільшого сказати неможливо.